Шавлія

Дикоросла шавлія виростає в малій Азії і, у меншій мірі, в країнах Середземномор'я. У інших регіонах практично не зустрічається, за винятком країн, які використовують штучне культивування в невеликих масштабах. З країн колишнього СНД культивуванням шавлії займаються Україна, Кавказ і Молдова.

Шавлія є багаторічний чагарник, що відноситься до сімейства Губоцвітних з сильним, ароматним запахом і терпким смаком. Висота чагарника досягає 70 сантиметрів.

Має виражену протизапальну і антимікробну дію, що обумовлене вмістом в листі шавлії ефірних масел і дубильних речовин.

Ефірна олія шавлії має інтенсивний аромат, який схожий з ароматами цитрусових, амбри і мускату.

Саме цей чинник зумовив використання шавлії в харчовій промисловості в якості ароматичної добавки. Шавлію додають для ароматизації деяких сортів сиру, ковбас, риби, чаю, алкогольних напоїв і кондитерських виробів. Також шавлією ароматизують ряд дорогих сортів тютюну.

Слід сказати декілька слів про шавлію, як про рослину энтеоген. Энтеогенами називають рослини, які мають здатність змінювати свідомість людини. Так, куріння висушеної шавлії, може приводити людину до галюцинацій та несвідомості. В той же час, активна галюциногенна речовина шавлії - дитерпен, не включена до переліку речовин, обіг яких контролюється державою, тобто є абсолютно легальною. У зв'язку з цим, останніми роками в Інтернеті з'явилася велика кількість сайтів, що пропонують купити підготовлену шавлію для куріння.

У медицині шавлія використовується переважно у формах спиртної настоянки, настоянки на окропі та інгаляцій.

Показанням для застосування препаратів шавлії є захворювання верхніх дихальних шляхів, пошкодження шкіри, гнійні рани (в т.ч. опіки і обмороження). Також шавлія володіє здатністю підвищувати секреторної активності шлунково-кишкового тракту, у зв'язку з чим шавлію прописують як допоміжний засіб при лікуванні гастритів, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки.

Використання шавлії в парній сприяє очищенню шкірних покривів і лікуванню лупи.